Бабин Яр: Пам'ять і біль, що не зітреться.

Одна з найстрашніших сторінок нашої історії. Бабин Яр – це місце, де замовкли тисячі голосів, але їхня пам’ять лунає крізь покоління. Це не просто трагедія, це рана, яка кровоточить досі, відлунюючи в наших серцях.

У 1941 році упродовж двох днів, 29-30 вересня, в окупованому нацистами Києві був проведений перший масовий розстріл беззбройного цивільного населення.

Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили понад 50 тис. чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні було вбито майже 34 тис. людей, а 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли ще близько 17 тис. осіб.

Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва завдовжки два з половиною кілометри, глибина якої місцями сягала 50 метрів. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 осіб. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Після того, як рів заповнювався двома-трьома шарами тіл розстріляних, зверху їх присипали землею.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, вбито 100-150 тис. людей – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».

Ми не можемо повернути тих, кого забрала війна, але можемо і маємо зберегти їхню пам'ять. Це обов'язок перед нашими дітьми – передати їм уроки, що ніколи не мають бути забуті. Кожна історія Бабиного Яру – це нагадування про ціну, яку ми заплатили за право бути вільними.

Цей біль – не тільки про минуле. Це про теперішнє, про нас. Кожного дня ми боремось за свободу, за те, щоб наші діти ніколи не знали, що таке війна і ненависть.

Пам’ятаймо. Шануймо. І ніколи не дамо цій трагедії повторитись.

29 серпня – День пам’яті захисників України

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Цей день пам’яті загиблих захисників держава започаткувала у 2019 році, встановивши дату 29 серпня (трагічний день, коли РФ розстріляла «зелений коридор», яким українські бійці мали вийти з Іловайського котла у 2014 році).

Серед полеглих військових – митці, історики, підприємці, кулінари, науковці, агрономи, педагоги, спортсмени, студенти, українці чи іноземці. Але всіх об’єднує те, що вони віддали життя за Україну.

Сьогодні у читальній залі коледж студенти першого курсу груп Б-11 з куратором Лаврентьєвою Ларисою Анатоліївною та ОПФ-11 з куратором Терещенко Оленою Василівною переглянули документальний фільм – спецпроект про вихід українських військових з «Іловайського котла» «Мужність, відданість, подвиги та смерть» - це історії про пекельний серпень 2014 року. Це інтерв’ю з тими, чиє життя назавжди змінила Іловайська трагедія. Учасники подій, матері загиблих героїв і військова медсестра розповідають про те, про що більше не можна мовчати – самовіддано та відверто.

168 років із Дня народження Івана Франка .

Іван Франко передусім, відомий повістями “Захар Беркут” та «Перехресні стежки», п'єсою “Украдене щастя”, поемою “Мойсей”. Збірки Франка «З вершин і низин» та «Зів’яле листя» нині входять до обов'язкової шкільної програми, а казку “Лис Микита” так приємно читати. 

Його художня і наукова спадщина налічує близько 50 тисяч творів.

Це була людина «високого розуму», перед пам’яттю якої має схилитися кожен українець. Євген Маланюк свого часу писав:

«Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі»

Іван Франко був надзвичайно мудрою людиною. Часто підіймав питання єдності українців та мови як коду нації.

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів... А мова, мова росте елементарно, разом з душею народу. Українська мова – то для мене такий любий домашній убір, в котрім всякий показується іншому таким, яким є. Українська мова – то мова мого серця.

  Шана та світла пам’ять.

 українському генію!

    @Олег Вишняк

   

ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА

Сьогодні синьо-жовтий прапор, без перебільшення – це бойове знамено добра й справедливості! Стяг, що став символом незламності духу українського народу, демократичного світу у протистоянні хворим бажанням деструктивних країн. Окроплений кров’ю й сльозами - це ціна, яку ми сплачуємо за свободу впродовж своєї історії, він є уособлення сили, нескореності, жаги до перемоги, символ єднання, символ надії на перемогу і віри у справедливість.

Синьо-жовті кольори у ворогів викликають ненависть й страх. У цивілізованого світу – вдячність й шану.

Державний прапор України. Символ Сили. Символ Гордості. Символ Незламності й Нескореності.

Тож вітаємо усіх з Днем Державного прапора України. Бажаємо, щоб небо над головою було завжди ясним і блакитним, а урожаї щедрими і багатими. Нехай прапор України гордо в’ється на вітрі і наповнює душу патріотизмом і прагненням до світлого майбутнього.

Ми неодмінно повернемо своє і наш синьо-жовтий стяг буде у кожному українському місті. Слава Україні!

ЗНАЙОМСТВО З БІБЛІОТЕКОЮ КОЛЕДЖУ

         

Сьогодні студенти нового набору мали змогу ознайомитись з бібліотекою та читальним залом, де дізналися багато нового про книги, які тут існують.

Адже книга – це перлина світла і добра, вікно у безмежний простір. Книга – джерело знань, вона відкриває всі таємниці. Книга – навчає, виховує, надає багато інформації.

Бібліотека – походить від латинського «бібліо» - книга, «тека» - зберігати. Бібліотека – це велике неосяжне місто у якому живуть книги. Всі вони різної тематики.

В бібліотеці коледжу є загально-освітня, технічна, художня, навчальна, науково-художня, науково-пізнавальна, науково-популярна, енциклопедична, словникова, довідникова літератури.

Всі ці книги несуть безліч цікавої інформації навчального та пізнавального характеру.

Сторінки книг відкриють вам стежки до майбутнього, до науки та у інформаційний простір.

Крім стелажів, на яких живуть книги, в бібліотеці є – АБОНЕМЕНТ. Абонемент – це робочий стіл бібліотекаря. На ньому стоять дерев’яні ящики, а в них зберігаються  формуляри читачів від першого до останнього  курсу.

Формуляр читача – це документ, на якому є особисті дані читача – прізвище, ім’я, група, спеціальність за якою навчається читач та адреса проживання. У ньому ведеться облік прочитаних книг за датами та відвідування бібліотеки. У бібліотеці створений  читальний зал. У читальному залі ви щодня можете читати книги за вашими потребами та уподобаннями.

Крім всього в бібліотеці існує довідниковий апарат до якого належать енциклопедії, словники та довідники, які надають суттєву допомогу студентам. То ж варто спілкуватись із книгою, літературою, яка допомагає в навчанні.

Щоб бути гарним читачем

Потрібно всім читати

Граніт науки вивчити

І особливим стати.

Ви всі тендітні, особливі,

Але здобудете ви сили,

Щоб всі книжки перечитати

І враз розумниками стати.

Шановні Будівельники!Колеги та студенти!Щиро вітаємо з професійним святом! Бажаємо щоб наша професія завжди була затребувана і її цінували, хай буде розвиток, натхнення та бажання будувати шедеври, робити життя комфортнішим та красивішим!!

 З Днем будівельника сьогодні

Вітаємо щиро, від душі.
Майбутнього фундамент новий
Закласти швидше поспіши!
Роботи буде хай багато,
Як троси, нерви хай міцні,
Хай буде затишно у хаті,
І тісно грошам в гаманці!

Щасливе майбутнє країні
Будуймо!
Величні будівлі для неї
Муруймо!
І в бізнесі завжди вершин
Досягаймо!
Зі святом сьогодні всіх зодчих
Вітаймо!

Роковини від дня страти Миколи Вороного.

Десятиліттями замовчувалася правда про цілу плеяду тих, хто з безмежною відданістю служив рідному народу. І з-поміж мільйонних жертв України як одна з найважливіших у нашій пам’яті живе й житиме вічно постать Миколи Вороного. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, знавцем світової драматургії, перекладачем, актором, режисером та журналістом.

З 1920 року – в еміграції. А з 1926-го – знову в Україні. По поверненню займався не політикою, а виключно мистецтвом – викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.

Суто гуманітарна та педагогічна діяльність Вороного не завадила більшовицькій владі висунути йому обвинувачення як… польському шпигуну. Перший арешт Миколи Вороного мав місце у 1934, але тоді все ніби минулося.

Письменника було лише вислано на Одещину. А у 1938-му стався другий арешт і тепер вже – скороспішний смертельний вирок. 7 червня 1938 Вороний був розстріляний разом з групою селян за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області.

Вороний усе своє творче життя прагнув підняти українську літературу до вершинних досягнень європейської та світової літератури, до тодішніх найкращих здобутків закордонної естетичної думки. Йому був близький духовний світ Шеллінга та Бодлера, Шопенгауера та Верлена, Спінози й Ніцше, а українські велети думки Тарас Шевченко та Михайло Драгоманов надихали Вороного ще з юнацьких років до вірного та чесного служіння рідному народові.

Величезний вплив на формування світогляду Вороного мали крім Франка такі корифеї театру, як Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Панас Саксаганський, Микола Садовський, а також видатні реформатори національного театру Лесь Курбас і Микола Куліш.

Дух непокори, дух сподоби живе в серці тільки тої людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю і не приспаним рабом, а вільним орлом". І це найсвятіше почуття "живить надію, певну віру в ідеали" Про це святе почуття людини і йде мова в одному найпатріотичніших творів – поемі "Євшан-зілля".

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!»

        Автор:Олег Вишняк.