Жовтий колір пам’яті: чому серпень більше не про літо

 

Наприкінці серпня зазвичай говорять про прощання з літом, підготовку до школи чи збір врожаю. Але з 2014 року для кожного українця кінець серпня назавжди змінив свій смак і колір. Він став жовтим. Кольором дозрілого соняшника, який замість сонця ввібрав у себе запеклу кров наших захисників під Іловайськом.

29 серпня — День пам’яті захисників України.

У цей день ми не просто рахуємо роки чи згадуємо сухі історичні факти. Ми зупиняємося. Бібліотека — це місце, де зазвичай панує тиша, яка допомагає думати. Але сьогодні наша тиша особлива. Вона солідарна з тією хвилиною мовчання, що о 9:00 ранку об'єднує всю країну. Це тиша вдячності й невимовного болю.

Книги, що тримають небо

Пам'ять — дивна річ. Вона може стиратися від щоденних турбот, але завдання бібліотеки — не дати їй згаснути. Ми часто звикли сприймати героїв як персонажів із підручників історії. Але сучасні герої — це ті, хто ще вчора сидів у читальних залах бібліотек, брав книги, пив каву на сусідній вулиці й мав тисячі планів на життя.

Сьогодні на полицях бібліотек особливе місце займає література про сучасну російсько-українську війну:

• Свідчення очевидців: спогади тих, хто пройшов через пекло Іловайська, Дебальцевого, Азовсталі та Бахмута.
• Книги, написані воїнами: щирі, часом різкі, але абсолютно живі тексти, створені в бліндажах та окопах.
• Поезія війни: вірші, від яких стискається серце, але які дають силу йти далі.

Ці видання — не просто папір. Це паперові пам'ятники кожному, хто віддав найдорожче за наше право читати українською, жити на своїй землі та вільно мислити.

Більше, ніж символи

Символом цього дня є соняшник. Понівечені снарядами соняшникові поля Донеччини стали останнім земним прихистком для сотень наших воїнів. Сьогодні цей образ нагадує нам: життя переможе, якщо ми не забудемо, якою ціною дається кожен новий ранок.

Пам'ятаймо. Бо поки ми пам'ятаємо — вони живі.

170 років від дня народження Івана Франка

 27 серпня виповнюється 170 років з дня народження Івана Франка — геніального українського поета, доктора філософії, надзвичайно багатогранного ученого: літературознавця, мовознавця, етнолога, історика, соціолога, економіста і філософа, редактора та видавця, який ще за життя здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея». Він став одним із засновників Русько-української радикальної партії — першої української політичної партії — і був її першим головою. 

Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі». Він мав феноменальну пам’ять і володів 14 мовами. За 40 років активного творчого життя в середньому кожні два дні з’являвся новий твір письменника — вірш, новела, повість, роман, наукова праця тощо. Його колосальний творчий і науковий доробок налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів, близько шести тисяч творів написаних українською, польською, німецькою та іншими мовами.  Він став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею. 

Іван Франко любив одягати вишиванку і в будні, і в свята. Письменник виніс цю традицію з отчого дому і не зраджував їй упродовж усього життя. Водночас чоловічу вишивану сорочку, оцей обов’язковий елемент українського національного строю, Іван Франко носив з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід — тим самим він став зачинателем нової моди. 

Іван Франко був номінований на здобуття Нобелівської премії з літератури — його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом: лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений і смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія не вручається посмертно).

Подібно до Шептицького, який в умовах відсутності держави, мовби сам став державою і був дієво присутній у найважливіших сферах галицького буття українців — від хліба духовного до хліба насущного, Франко послідовно розбудовував передовсім літературно-наукову українську державу, значно розширивши своєю творчістю її горизонти.

Перші кроки до знань: першокурсники познайомилися з бібліотекою

 

Сьогодні для студентів першого курсу відкрилися двері у безмежний світ знань, адже вони вперше завітали на ознайомчу екскурсію до бібліотеки. 

Організатором цієї важливої події виступила викладач соціально-гуманітарних та природничих дисциплін, Назаренко Наталія Анатоліївна, яка привела першокурсників до книгозбірні, щоб допомогти їм швидше адаптуватися до освітнього процесу та відкрити для себе головне джерело наукової інформації.

Під час зустрічі ми радо привітали молодь, ознайомили їх із книгосховищем та читальним залом, а також з електронними ресурсами, які відтепер доступні для кожного. Особливу увагу приділили правилам користування літературою: студентам детально розповіли, як швидко знаходити потрібні видання, на який термін можна брати підручники додому та чому так важливо дбайливо ставитися до друкованого слова. Фінальним акордом візиту стало офіційне оформлення читацьких формулярів.

З Днем Незалежності України!

                     Шановні викладачі, студенти та співробітники коледжу!

Колектив бібліотеки щиро вітає вас із найважливішим державним святом — Днем Незалежності України!

День Незалежності України — це не просто дата в календарі, а точка відліку нової епохи, за якою стоять століття боротьби. Проте найзапекліша битва завжди велася не лише на полі бою, а й на сторінках книг.

Протягом століть українську мову, культуру та історію намагалися стерти. Лише за останні 400 років наша держава пережила понад 130 офіційних заборон та обмежень українського слова — від Валуєвського циркуляра та Емського указу до нищення архівів і розстрілів української інтелігенції у ХХ столітті. Нас намагалися позбавити пам'яті, адже народ без книги та власної історії легше підкорити.

Але кожне заборонене слово ставало зброєю. Українська незалежність виросла з рукописів Тараса Шевченка, самвидавів шістдесятників, з книг, які люди ховали під стріхами та передавали з рук у руки під страхом арешту. Наші предки зберегли мову й культуру в найважчі часи, щоб сьогодні ми могли вільно читати, навчатися та думати рідною мовою.

24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України став логічним підсумком цієї багатовікової інтелектуальної та духовної відсічі. Сьогодні ми знову захищаємо свій суверенітет. І роль бібліотеки як охоронця правдивої історії та національної пам'яті є важливою як ніколи. Ми зберігаємо минуле, щоб студентство коледжу впевнено творило майбутнє.

Незалежність — це не просто статус, це наша свобода, право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та самостійно обирати майбутнє.                     Сьогодні це свято має особливий, священний зміст, адже за кожен день нашої свободи український народ сплачує надзвичайно високу ціну.

Бібліотека коледжу завжди була і залишається осередком збереження нашої національної пам'яті, культури та мови. У книгах, що зберігаються на наших полицях, закарбована багатовікова історія боротьби українців за державність, мудрість наших предків та сила нашої ідентичності. Читаючи, вивчаючи та пам'ятаючи свою історію, ми стаємо непереможними.

Сьогодні перед нашою молоддю стоїть надважливе завдання — здобувати знання, розвивати науку та культуру, щоб будувати сильну, успішну та сучасну європейську Україну. Віримо, що ваша енергія, таланти та патріотизм стануть надійною опорою для нашої держави.

Бажаємо вам міцного здоров’я, невичерпного натхнення до навчання та праці, мирного неба над головою та якнайшвидшої Перемоги! Нехай любов до Батьківщини надихає вас на нові звершення та добрі справи.

Зі святом! Слава Україні!

З повагою та найкращими побажаннями, колектив бібліотеки коледжу.