День захисників і захисниць

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць. Їм довелося стати між країною і ворогом.

Вчитель став артилеристом.

Будівельник керує дроном.

Лікар після своєї зміни їде лікувати поранених.

І при цьому вони не перестали бути вчителями, будівельниками, лікарями, матерями й батьками.

Сьогодні ми хочемо побажати українським захисникам і захисницям того, заради чого вони зараз воюють: повернутися до мирного життя у своїй країні. Живими. До своїх.

Незборимий духом

 

Що ми знаємо про Івана Багряного?

Це давнє запитання постає знову, в час ювілею одного з найвідоміших і найневідоміших українських письменників в одній особі.

Нинішні «Виміри життя» присвячені незвіданому Багряному.

Іван Багряний писав у своїй біографії, що народився у 1907 році. Натомість багато які джерела засвідчують, що сталося це на рік швидше.

Його називали і «запеклим антикомуністом», і «спритним емігрантом», і «бездарним графоманом».

Колись він навчався у Київському художньому інституті. Але потім доля повернула стежку життя до поезії та прози, до літератури.

Про ставлення до творчості Івана Багряного в Україні минулих часів засвідчує «Українська літературна енциклопедія». У першому томі, виданому в 1988 році, написано, що Іван Багряний – то «український письменник у ФРН», а твори його «позначені антирадянським спрямуванням».

Відтоді багато чого змінилося. Літературний і не тільки інтерес до життя і творчості І.Багряного спалахнув у роки незалежності України. Вийшли його книги, вийшли книги про нього… А він залишається незвіданим. Завісу часу піднімають завжди ті, хто найбільше знає.

Ігор Качуровський, лауреат Національної Шевченківської премії, унікальний енциклопедист, поет, прозаїк і перекладач, один із небагатьох, хто знає про Багряного те, чого не знає ніхто, казав: Думаю, що єдиний український письменник, у якого є три твори на рівні світового письменства, - це І.П.Багряний.

Ці твори послідовно за появою так звуться: повість “Тигролови”; друга повість для молоді всіх народів і всіх віків, це книга, яка ніколи не загубить своєї вартості, страшна книга “Сад Гетсиманський” про часи Єжовщини на Україні; третя річ, яку поставив би взагалі на чолі всієї української художньої прози, - це “Маруся Богуславка” із незавершеного циклу “Буйний вітер”.