Як став можливим Бабин Яр? Чому вони не втекли? Чому не почався масовий опір? Більшість до останнього не знала правди.
28 вересня 1941 року в окупованому Києві з'явилися оголошення, де всім євреям наказали наступного ранку зібратися біля кладовищ на Лук'янівці. З собою взяти документи, гроші, цінності й теплий одяг. Все виглядало так, ніби людей готують до переселення.
Українцям сьогодні не треба пояснювати, що означає зібрати життя в одну валізу. Але ті київські родини, що виходили з дому, не знали, куди лежить їхній шлях.
Київ на той момент був лише 10 днів під окупацією нацистської Німеччини. За кілька днів у центрі почали вибухати будівлі, які перед відступом замінували радянські військові та спецслужби. Вибухи зруйнували частину Хрещатика, загинули німецькі військові та чиновники.
Окупанти звинуватили у диверсії євреїв Києва, хоча вибухівку залишила радянська сторона. Це стало зручним приводом для каральної акції.
29 вересня тисячі людей рушили знайомими київськими вулицями в бік Бабиного Яру. Вони бачили навколо такі самі родини з речами, літніх людей, дітей.
Далі запустилася ретельно організована машина знищення.
