1856, 27 серпня – у селі Нагуєвичі на Львівщині народився Іван Франко – письменник, поет, учений, громадський і політичний діяч.

За 40 років творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок.

Навчаючись у гімназії виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно переказати розповідь вчителів на заняттях. Тоді ж зібрав величезну бібліотеку з понад 500 томів. Був скромним і неговірким, сидів на останній парті, мало спілкувався з однолітками.

Пережив три арешти. Після другого (1880) ледь не помер від голоду. За тиждень написав повість «На дні», на останні кошти відіслав її до Львова і декілька днів жив на гроші, які знайшов. Знесиленого і непритомного, його знайшов та приютив старий служитель готелю.

У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію. Хоча, коли в 1907-му пробував очолити кафедру у Львівському університеті, то на свій лист навіть не отримав відповіді.

Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав українською з 48 мов, у тому числі східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».

Іван Франко – співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).

Став ініціатором того, аби в Галичині населення називало себе українцями, а не русинами. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…», писав він у листі до молоді в 1905-му.

Попри широко рекламований радянською критикою ярлик атеїста, Іван Франко залишався глибоко віруючою людиною. Хоча до церковних догм ставився критично. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, співав при службі Божій, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким. А його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

Останні 7 років провів із паралізованою правою рукою, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.

Іван Франко номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. В 1916-му референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак премію вручають восени і прижиттєво. Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.

Помер 28 травня 1916-го. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу, ховали його в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин. І лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.

Друкована спадщина Каменяра сягає 50 томів «Зібрання творів»(але то лише третина написаного).

#ЦейДеньвІсторіїУкраїни #ІванФранко

23 серпня День Державного Прапора України.

ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ

                                 Оголошення!

        До уваги викладачів Немирівського коледжу.   

      З другого червня в приміщенні читальної зали навчального закладу, розпочнеться Он-лайн навчання (за сприянням бібліотеки Вінницького Аграрного університету).

     Ви будете мати можливість отримати сертифікат. Заплановано чотири вебінари українською мовою. Отримання сертифікату учасника передбачено за кожний вебінар окремо, тим хто прослухає від 90 % часу. Реєстрацію відкрито. Безкоштовно. Вебінари відбуться з 2 -5 червня 2020 року.                                                                    Тема: Що нам готує новий інтерфейс Web of Science Core Collection.

Платформа Web of Science модернізується та оновлюється. Вже доступний для перегляду новий інтерфейс з базовим пошуком. На вебінарі наживпереглянемо, що буде змінено, що залишиться незмінним, повторимо алгоритм пошуку даних, збереження інформації, наявні доступні функції. Порівняємо з інтерфейсом, що існує. Зробимо пошук за темою, проаналізуємо ким, де в яких країнах виконувалися ці роботи, якими фондами фінансувалися, в яких виданнях друкувалися. Обговоримо питання з реєстраційних анкет
Реєстрація: https://bit.ly/2LY6cXy

3 червня 16:15-17:15
Тема: Критерії та процедура відбору видань до Web of Science Core Collection
Протягом вебінару розглянемо критерії якості наукових видань, процедуру подачі видання для оцінки та критерії за якими проходить відбір. Проговоримо як оцінити власне видання, порахувати цитування що має у Web of Science Core Collection, визначити які видання є за цією темою (потенційних конкурентів або чий досвід може допомогти у розвитку видання), які теми, якими вченими, з яких установ/країн друкується в таких виданнях. Про роль, права та обов’язки, авторі, рецензентів, членів редколегії. Як знаходити рецензентів. Звернемо увагу на обов’язкові технічні елементи: сайт, ISSN, doi. Відповіді на запитання, що буде поставлено в реєстраційних анкетах
Реєстрація: https://bit.ly/2ZDdZm1

4 червня 16:15-17:15
Тема: Профіль установи у Web of Science: створення, корегування, використання
Чому можуть виникати складнощі з ідентифікацією та коректною оцінкою публікаційної діяльності установи? Який масштаб втрат може бути, на що і як це може вплинути? Яка функція і можливості профілю установи, процедура створення. Хто? За яким алгоритмом? Які строки? Як додати чи видалити зайві публікації. Що робити якщо назва установи змінилася? Які показники можна розрахувати у Web of Science Core Collection та InCites. Як створити перелік документів певної установи, за певні роки у певному форматі. Відповіді на запитання.
Реєстрація: https://bit.ly/3d0Jkmb

5 червня 16:15-17:15
Тема: Можливості аналітичного інструменту InCites
За даними Web of Science можна визначити яку кількість документів, якого типу надрукували науковець, установа, країна яку кількість цитувань у яких виданнях було отримано, та автоматично розрахувати h-index (індекс Гірша) та середню цитованість документу. Але як співвідносяться ці дані з середньосвітовим рівнем, чи краще почали цитуватися роботи, які співробітництва більш успішні, які установи більш продуктивні і ефективні для виконання спільних проектів, чому певна установа має кращі показники, які практики можна запозичити. Які показники і індикатори є в InCites як розраховується CNCI. Поговоримо про це на оглядовому вебінарі InCites, що вперше проводиться українською. Відповіді на запитання, поставлені під час реєстрації наприкінці вебінару
Реєстрація: https://bit.ly/3cZL0ws

ДО ДНЯ ВИШИВАНКИ

https://drive.google.com/file/d/1nBMA_HOCBxkjZGXwAh554J9XTX-IgNoS/view?usp=sharing

                15 травня народився Михайло  Булгаков

(1891-1940)

Російський письменник, драматург, есеїст, критик, журналіст. Булгаков народився у Києві на Андріївському узвозі, № 13 — тепер тут знаходиться літературний музей його імені.

Тяжіння до літератури було з дитинства, вдома ставили вистави, писали вірші, прозу. Київський університет (медичний факультет) Булгаков закінчив з відзнакою, певний час працював лікарем. З вражень його медичної практики виникає цикл оповідань "Нотатки юного лікаря" (1925—1926).

З 1921 року Булгаков оселяється в Москві, де йому судилися як поневіряння, так і створення шедеврів: "Біла гвардія" (1924—1925), "Дні Турбіних" (1925), "Майстер і Маргарита" (1928—1940), "Життя пана де Мольєра" (1932-33).

Булгаков поєднує у собі талант сатирика, фантаста, реаліста, тому творчість його відносять до школи "магічного реалізму". Проблеми, яких торкається письменник у своїх творах, особливо в романі "Майстер і Маргарита", є "вічними": боротьба добра і зла, питання життя і смерті, життєві цінності людини. Автор ніколи не обходив гострих проблем сучасного йому життя, тому часто ставав об'єктом жорстокої критики, і за життя йому не вдалося опублікувати більшість своїх творів. Твори Булгакова як тоді, так і тепер, викликають інтерес, полеміку і діаметрально протилежні оцінки.

Цікаві факти з життя

• В сім’ї Булгакова було семеро дітей – три сини і чотири дочки. Михайло Панасович був найстаршою дитиною.
• Першим твором Булгакова був оповідання «Пригоди Світлани», який Михайло Опанасович написав ще в семирічному віці.
• Булгаков з ранніх літ відзначався винятковою пам’яттю і дуже багато читав. Однією з найбільших книг, яку майбутній письменник прочитав ще у восьмирічному віці був роман Ст. Гюго «Собор Паризької Богоматері».
• На вибір Булгаковим професії лікаря вплинуло те, що більшість його родичів займалися медициною.
• Прототипом професора Преображенського з повісті «Собаче серце» став дядько Булгакова – лікар-гінеколог Н. М. Покровський.

Останні роки

У 1930 році Михайло Опанасович особисто написав лист В. Сталіну з проханням надати йому право покинути СРСР або дозволити заробляти на життя. Після цього письменник зміг влаштуватися режиссером-ассистентом у МХАТ. У 1934 Булгакова взяли в Радянський союз письменників, головами якого в різний час були Максим Горький, Олексій Толстой, А.с Фадєєв.

В 1931 році Булгаков розлучається з Л. Білозерської, і, в 1932 році одружується з Оленою Шиловською, з якою був знайомий вже кілька років.

Михайло Булгаков, біографія якого була насичена різними за характером подіями, останні роки сильно хворів. У письменника діагностували гіпертонічний нефросклероз (хвороба нирок). 10 березня 1940 року помер Михайло Панасович. Поховали Письменника на Новодівичому кладовищі в Москві.

День пам’яті та примирення

особлива дата для України та світу, що відзначається 8 травня, у річницю капітуляції нацистської Німеччини у Другій світовій війні. Усі заходи в цей день, який неправильно було б називати святковим, символізують перемогу над нацизмом.

        75 років відділяє світ від тих травневих днів, коли відлунали залпи найбільшої в  історії людства війни. Цей день завжди викликає почуття великої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас, адже Друга світова війна прокотилася глибоким горем по мільйонах людських доль, торкнулася чи не кожної родини у багатьох країнах світу.

Загальні людські втрати у Другій світовій війні оцінюються від 50 до 80 мільйонів осібУ війні взяло участь понад 60 країн, які утворили два військові табори: антигітлерівську коаліцію («союзники») та блок країн Осі. Участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн світу.Держави, які брали участь у війні, використали всі економічні, промислові та наукові можливості на потреби фронту. Була стерта різниця між цивільними та військовими ресурсами.

         Усвідомлюючи, якою дорогою ціною здобуто Перемогу, ми схиляємо голови перед священною пам’яттю всіх, чиї життя забрала війна та висловлюємо шану ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни та підняли країну з руїн у повоєнні роки.