170 років від дня народження Івана Франка

 27 серпня виповнюється 170 років з дня народження Івана Франка — геніального українського поета, доктора філософії, надзвичайно багатогранного ученого: літературознавця, мовознавця, етнолога, історика, соціолога, економіста і філософа, редактора та видавця, який ще за життя здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея». Він став одним із засновників Русько-української радикальної партії — першої української політичної партії — і був її першим головою. 

Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі». Він мав феноменальну пам’ять і володів 14 мовами. За 40 років активного творчого життя в середньому кожні два дні з’являвся новий твір письменника — вірш, новела, повість, роман, наукова праця тощо. Його колосальний творчий і науковий доробок налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів, близько шести тисяч творів написаних українською, польською, німецькою та іншими мовами.  Він став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею. 

Іван Франко любив одягати вишиванку і в будні, і в свята. Письменник виніс цю традицію з отчого дому і не зраджував їй упродовж усього життя. Водночас чоловічу вишивану сорочку, оцей обов’язковий елемент українського національного строю, Іван Франко носив з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід — тим самим він став зачинателем нової моди. 

Іван Франко був номінований на здобуття Нобелівської премії з літератури — його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом: лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений і смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія не вручається посмертно).

Подібно до Шептицького, який в умовах відсутності держави, мовби сам став державою і був дієво присутній у найважливіших сферах галицького буття українців — від хліба духовного до хліба насущного, Франко послідовно розбудовував передовсім літературно-наукову українську державу, значно розширивши своєю творчістю її горизонти.