«На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...
На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ…»
Сьогодні – День пам’яті Героїв Крут. 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, відважні курсанти військової школи, студенти і гімназисти намагалися зупинити страшну більшовицьку навалу під проводом полковника Михайла Муравйова. Близько 400 чоловік проти 4000. І попри те, що сили були більш ніж нерівні, українці все одно йшли у бій. Вони мали надзвичайно високу мету – відстояти право українського народу жити у власній державі.
Бій тривав до вечора. Майже всіх, хто охороняв станцію Крути, вбили або поранили. Почався відступ. Частина студентської сотні – 27 чоловік – потрапила в оточення ворога. Відважні хлопці, так, саме хлопці, бо наймолодшим було по 16 років(!), все одно продовжували захищатися. Але ніщо вже не могло врятувати їх.
Червоногвардійці, які втратили у бою близько 300 солдатів, були надзвичайно розлючені. Вони спочатку знущалися, а потім розстріляли полонених студентів. Кажуть, що перед смертю учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини почав співати «Ще не вмерла Україна» і решта студентів підтримали його спів.
Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
За радянських часів могили відважних хлопців були зруйновані, а їхній подвиг замовчували. Та зараз ми з вами маємо пам'ятати про нього та цінувати ту щиру відвагу, що споконвіку притаманна українській молоді.
Друзі! Юні українці, що понад усе ставлять свою Батьківщину – найбільша цінність держави. Саме ці люди готові діяти, коли інші думають, що виходу немає. Нехай приклад полеглих Героїв завжди нагадує їм та нам, що ціна незалежності – надзвичайно велика і лише ми можемо відстояти її.
Віримо. Пам'ятаємо. Цінуємо
