"Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий", Олесь Гончар

 3 квітня 1918 – у селі Ломівка біля нинішнього міста Дніпро народився Олесь Гончар – письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України, академік НАН України. Герой України.

Виховувала бабуся у слободі Суха на Полтавщині, оскільки мама померла, а батько одружився вдруге і забрав до себе старшу сестру Олесю. Все життя прожив під прізвищем матері, хоча при народженні отримав прізвище батька – Біличенко.

        У 1933 року підлітком влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики. Після закінчення працював учителем у селі Мануйлівка, згодом — в обласній молодіжній газеті .

        У 1938 році Олесь Гончар став студентом філологічного факультету Харківського університету. На першому курсі написав оповідання «Черешні цвітуть», яке опублікували в журналі «Радянська література», а у 1941 році за оповідання «Орля» отримав свою першу премію.

Добровольцем, у складі студентського батальйону, пішов на фронт Другої світової війни у 1941 року. Попав у полон, звідки втік у 1943 році і повернувся захищати свою Батьківщину.

Протягом 1949-1960 років у світ вийшла низка творів Олеся Гончара на воєнну тематику: «Земля гуде», «Партизанська іскра», «Людина і зброя». У цей період письменник працював над творами сучасної та історичної тематики (збірки «Південь», «Дорога за хмари», повісті «Микита Братусь», «Щоб світився вогник», романи «Таврія», «Перекоп», «Тронка» та ін.). У 1968 році вийшов друком роман «Собор», але невдовзі був вилучений з літературного процесу.

У 1959-1971 pоках Олесь Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка. Опублікував романи «Циклон» (1970), «Бригантина»(1973), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), у 1989 р. – повісті «Далекі вогнища», «Спогад про океан», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі».

        В житті письменника було чотири жінки-берегині: мама, Тетяна Гаврилівна Гончар-Біліченко, бабуся Прісина, сестра Шура та дружина. Мама, бо подарувала йому життя. Бабуся, бо казками, народними піснями, молитвою, любов’ю замінила Олесеві матір. Сестра, бо лікувала не тільки Олеся, а й всіх молитвою і словом. Дружина, Валентина Данилівна (Мала) Гончар, – мужня жінка, вона ніколи не скиглина, ніколи не жаліла себе, в неї «ніколи нічого не болить», була сильною особистістю, за що й припала до серця юного письменника.

Абонемент художньої літератури бібліотеки ННІ УДХТУ

 

20 лютого - День вшанування памʼяті Героїв Небесної Сотні — загиблих учасників Революції Гідності

 

Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, а згодом антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею. Згодом лави Небесної Сотні поповнили українські патріоти, учасники Революції Гідності, які загинули, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України навесні 2014 року.

20 лютого 2014 року ‒ найкривавіший день Революція гідності. Не зважаючи на оголошене перемир’я, сутички у ніч з 19 на 20 лютого між протестувальниками і озброєними спецпризначенцями продовжувались. Зранку до Києва приїхали численні автобуси з людьми з західних областей України. Беркутівці намагалися прорватися на Майдан. О 8 годині 55 хвилин учасники Революції Гідності почали підніматись Інститутською, щоб відтіснити силовиків.

11 років тому, в самому серці Києва, відбулася найкривавіша сторінка Революції Гідності, смертельно поранені були 48 мирних учасників, а також 4 працівників органів внутрішніх справ. За даними Генпрокуратури, всього під час Революції гідності постраждали 2,5 тисячі людей, 104 із них загинули – більшість у лютому 2014 року. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати Небесною сотнею.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Значення Революції Гідності.

Повалення режиму Януковича, за якого різко зріс рівень корумпованості держави та просувався проросійський вектор розвитку, дало змогу відновити курс на євроінтеграцію й підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Громадяни України чітко заявили про готовність боронити державну незалежність і демократичні свободи. Серед інших важливих результатів Революції Гідності – початок реформування різних сфер життєдіяльності країни, самоорганізація громадянського суспільства, розвиток волонтерського руху, децентралізація, декомунізація, часткове оновлення української політичної еліти.

Боротьба українців за свободу та європейське майбутнє отримала визнання багатьох авторитетних представників міжнародної спільноти. Зокрема у 2015 році віцепрезидент США Джо Байден, коментуючи події на київському майдані Незалежності, сказав:

"Серед вогню та льоду, снайперів на дахах Небесна Сотня заплатила найстрашнішу ціну патріотів… Їхня кров та мужність дають українському народові другий шанс на свободу".

До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

Орден Героїв Небесної Сотні. Фото: https://pik.ua/news

1 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон щодо заснування державної нагороди "Орден Героїв Небесної Сотні". Указом Президента України "Про орден Героїв Небесної Сотні" № 844/2014 від 3 листопада 2014 року було затверджено Статут і малюнок ордена Героїв Небесної Сотні. Орден установлено для відзначення осіб за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, активну благодійну, гуманістичну, громадську діяльність в Україні, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інших подій, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. Орден має форму блакитного хреста, у центрі якого розміщено зображення небесного воїна в обладунках із мечем та щитом. Обладунки та щит стилізовано під саморобне спорядження учасників Революції Гідності. На звороті хреста розміщено напис "Свобода та Гідність". Автори нагороди – Тарас Возняк і Костянтин Ковалишин.

 Цього дня ми згадуємо не лише подвиг Героїв Небесної Сотні. 20 лютого також річниця початку збройної агресії росії проти України.

Поки на вул. Інститутській лунали постріли, ворог уже окуповував Крим, а згодом розв’язав війну на сході України. З 24 лютого 2022 року війна стала повномасштабною.

Сьогодні разом із сучасними Героями – Захисниками й Захисницями, які боронять нашу державу, – ми продовжуємо відстоювати нашу свободу. Ми пам’ятаємо, за що загинула Небесна Сотня. Ми знаємо, що їхній подвиг не був марним.

Ми закликаємо усіх сьогодні згадати у молитвах Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі. Вони навічно у нашій пам’яті!

Слава Україні! Героям Слава!

День Державного Герба України

 

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. 

Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Шануймо наші державні символи, не дамо нікому знищити, загарбати нашу Українську волю, силу духу, нашу незалежність!

Тризуб був і залишається символом прагнень нашого народу до волі, незалежності та процвітання, символізуючи для українців в усьому світі нерозривний зв’язок із Батьківщиною. Будьмо гідними нашої історії і тих завдань, які стоять перед Українською Державою сьогодні!

Слава Україні! Героям Слава!

День єднання в Україні.

 

16 лютого – День єднання в Україні. 

Це відносно нове свято, яке було встановлене 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського. Свято започаткували в період посиленої загрози вторгнення Росії в Україну. Ніхто не хотів вірити в таке жахливе майбутнє - країна продовжувала жити своїм життям і турботами. Водночас народ був схвильований небезпечними перспективами. Для підняття духу та, щоб зменшити психологічний тиск у суспільстві, глава держави встановив нове свято, покликане нагадати, що сила та міць українців саме в єднанні. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання 16 лютого.

Його мета – згуртувати українців, підкреслити силу нації та підтримати державний суверенітет. День єднання став ще більш символічним після початку повномасштабного вторгнення, адже українці демонструють безпрецедентну єдність у боротьбі за незалежність.

16 лютого в українських містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати донатом тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті. Привітайте з Днем єднання України близьких та знайомих.

З Днем соборності України

 

Щороку 22 січня ми відзначаємо День соборності України! Це свято проголошує територіальну єдність країни. Під час повномасштабної війни як ніколи важливо знати свою історію.

Що означає День соборності України

22 січня 1919 року в Києві було підписано Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Документ проголошував створення єдиної української держави та об'єднання двох армій.

На жаль, мрія українців про власну вільну країну тоді не збулася. Невдовзі після підписання Акта українські землі знову роз'єдналися, і лише 1991 року наша батьківщина нарешті здобула незалежність. А з 1999 року почали офіційно відзначати День соборності України, який за радянських часів був заборонений.

Головний звичай Дня соборності - об'єднання людей у живий ланцюг. Уперше таким чином українці зібралися 1990 року на честь 71-річчя Акту злуки. Довжина ланцюга становила понад 770 км - від Івано-Франківська до Києва через Стрий, Львів, Рівне та Житомир. Понад 3 мільйони людей взяли участь в акції.

Відтоді "живий ланцюг" став щорічною традицією Дня соборності. У нього навіть збираються українські біженці за кордоном. Також до свята проводять інформаційні заходи, виставки, концерти.

І сьогодні, коли Україна виборює свою незалежність у війні, ідея соборності набуває особливого значення. Єдність усіх регіонів, згуртованість і спільна праця є запорукою нашої перемоги. Соборність – це не лише історія, це наша сучасна відповідь на виклики, які ставить перед нами агресор. Тільки разом ми зможемо відновити територіальну цілісність і забезпечити майбутнє нашої країни як незалежної та демократичної держави.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ.

 ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ.

З 2018 року за ініціативою самих кіборгів в Україні 16 січня вшановували пам'ять захисників Донецького аеропорту. Ця важлива пам’ятна дата для України запроваджена з ініціативи українських бійців, які 242 дні боронили цей стратегічний об’єкт.

У цей день українці вшановують захисників донецького аеропорту. За витривалість, стійкість та мужність їх нарекли кіборгами. Вони стали символом патріотизму та відданості незалежній Україні. Бійці, які захищали летовище, отримали державні нагороди (деякі – посмертно). 

Боротьба за аеропорт Донецька розпочалася 26 травня 2014 року, коли російські найманці захопили термінали летовища. Українські бійці того ж дня повернули контроль над аеропортом, завдавши терористам нищівного удару. Бойові дії тривали до січня 2015 року та скінчилися лише після повного руйнування терміналів. Понад 200 українських бійців віддали життя за Україну, а 500 – отримали поранення.

Під шквальним вогнем участь в обороні також брали медики та волонтери. Їхні подвиги теж вшановують у День пам’яті Кіборгів.

Бої за Донецький аеропорт - одні з найзапекліших у війні на сході України. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а їхній подвиг забуттю не підлягає.

Сьогодні наші воїни продовжують стримувати ворога на сході України, тим самим доводячи усьому світові, що українська нація є незламна та непереможна

На жаль, тепер Україна щодня втрачає своїх найкращих синів, своїх героїв-захисників, щодня оплакує та вшановує їхні подвиги та світлу памʼять.

Памʼятаймо, якою ціною відстоюємо нашу

УКРАЇНУ

ДЕМОКРАТІЮ

СВОБОДУ та

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ…

Вічна Слава нашим Героям!

 20 січня 2022 року, спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України установлено в системі Міністерства оборони України День вшанування захисників Донецького аеропорту відзначати щороку 20 січня.

День гідності та свободи

 

Сьогодні Україна відзначає День гідності та свободи.

Цього дня, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та революція Гідності 2013-го. 

Помаранчева революція почалася 22 листопада 2004 року під час президентських виборів, на яких нечесним шляхом переміг Віктор Янукович. Українці вийшли на протести проти фальсифікації. Мирні акції тривали 2 місяці, після чого голосування провели повторно. Новим президентом став Віктор Ющенко.

Євромайдан або Революція гідності розпочався 21 листопада 2013 року.

Десятки тисяч людей зібралися на майдані Незалежності, оголосивши безстрокову акцію протесту. Активісти вимагали ухвалення євроінтеграційних законів або відставки уряду.

Згодом протести поширилися на інші міста. А в ніч з 29 на 30 листопада влада спробувала розігнати активістів силовим шляхом, відправивши на Майдан загін бійців "Беркут". Від атаки постраждали переважно студенти.

Перші жертви серед активістів з'явилися 22 січня 2014 року. А дні 18-20 лютого відзначилися найжорсткішою фазою протистояння протестувальників та уряду. Загинула майже сотня революціонерів, яких у майбутньому стануть називати Небесною Сотнею. 22 лютого Янукович утік із Києва, а Євромайдан офіційно закінчився.

Українці довели свою відданість демократії та європейським цінностям. І продовжують відстоювати ідеали свободи під час повномасштабної війни з Росією.

День гідності та свободи 21 листопада було започатковано 2005 року за указом Віктора Ющенка і відзначалося до 2010 року. Однак коли наступним президентом став Віктор Янукович, то він скасував пам'ятну дату. Після його втечі до Росії новий президент Петро Порошенко 2014 року повернув свято.